Освітній форум «Єдність зусиль Церкви та Держави: створення якісного освітнього середовища для майбутнього»

14 травня 2025 р. у приміщенні Львівської Духовної семінарії відбувся освітній форум «Єдність зусиль Церкви та Держави: створення якісного освітнього середовища для майбутнього». Організатором заходу була Комісія УГКЦ у справах освіти і виховання. Учасниками були керівники відділів освіти територіальних громад Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської митрополій, Донецького екзархату, капелани.

Духовенство разом з освітянами розмірковували, як спільними зусиллями виховати свідомих, духовно здорових дітей та молодь, охопити своєю душпастирською опікою педагогів і батьків.

Серед доповідачів – п. Михайло Винницький, заступник міністра освіти і науки, о. Микола Крушец, о. Петро Майба СДБ та інші.

Розпочався захід з привітання учасників та благословення Володимира Груци, єпископа-помічника Львівської архієпархії УГКЦ. Присутні на форумі  обговорювали питання запровадження посади “освітнього капелана” в навчальних закладах, курси підвищення кваліфікації для педагогів, викладання християнської етики у закладах освіти.

Своїм багатолітнім досвідом капеланського служіння в одному з калуських ліцеїв поділився о. Микола Крушец. Він звернув увагу на те, що в полі зору капелана мають бути не тільки учні (студенти), а й педагоги і батьки. Потрібно однаково усіх охопити своєю душпастирською опікою. УГКЦ розробила Положення про капелана закладу освіти (Схвалено 97 сесією Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні, 15-16 травня 2024 р.Б.). Капелан не втручається в освітній процес, а його діяльність спрямована на духовне зростання особистості. Найбільш поширеними формами роботи є діалоги з учнями, батьками, вчителями, активна участь у виховних годинах, педагогічних зібраннях та батьківських зборах, а також різноманітні позашкільні заходи (походи, літні табори тощо). Цікавим і корисним способом задіяти молодь до корисних справ у школі є аніматорський рух. Вишкіл аніматорів у калуських ліцеях уже переріс у Сертифіковану програму підготовки аніматорів Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

п. Михайло Винницький наголосив на те, що незважаючи на те, що «українська система освіти досі просякнута певним латентним атеїзмом, повномасштабне вторгнення дало нам змогу зробити кроки назустріч одне одному. Зокрема, позитивну роль Церкви ми бачимо у служінні капеланів у Збройних силах України, особливо греко-католицьких. Це переконливий приклад того, що церковна і світська сфери можуть ефективно співпрацювати.

Ми живемо в світській державі, і це означає, що певне «тертя» між релігійною та світською сферами існуватиме завжди. Проте важливо шукати точки дотику, адже Церква має вагомий вплив на виховання дітей і молоді. Тому існуючий спротив, навіть якщо його неможливо повністю подолати, принаймні варто намагатися пом’якшити.

Сьогодні Греко-Католицька Церква є лідером у питанні академічного капеланства. І тут важливо пам’ятати про добровільність та ненав’язливість цього служіння. Але – і це варто підкреслити – військові капелани вже довели, що присутність Церкви у державних інституціях може бути надзвичайно позитивною.

Внесення капелана до класифікатора професій як педагогічної посади – це важливий, але недостатній крок. Найкращим рішенням було б внесення академічного капелана до класифікатора педагогічних посад у школі. Саме таким шляхом ми повинні йти, щоб легітимізувати служіння капелана як частину педагогічної спільноти.

На сьогодні теологічна освіта не визнається профільною для школи. Якщо йдеться про капеланів із психологічною освітою, тут проблем не виникає. Натомість щодо богословської освіти існує спротив: радикальні противники академічного капеланства вважають, що ми впускаємо у школи фахівців, які не мають відповідної педагогічної підготовки, адже богослов’я як навчального предмета в школі немає. Якщо ж капелан має педагогічну освіту, то таких застережень значно менше» (за матеріалами https://ugcc.lviv.ua/…/osvitnij-forum-u-lvovi-tserkva-i…).